Затяжна спроба політичного соло на газовій трубі

ФОТО: ANGI.RU

Останнім часом все частіше на слуху постає питання щодо можливості та доцільності добудови газопроводу «Північний потік-2». Тема доволі заїжджена, але продовжує залишатися актуальною та викликати зацікавленість з боку головних геополітичних гравців таких як США та ЄС. Для перших це інструмент у боротьбі з РФ за економічний та політичний вплив у регіоні, для других, свого роду, можливість “диверсифікувати” постачання енергоресурсів. Враховуючи роль і місце кожного гравця у даному проекті, ми спробували детально проаналізувати в цій статті ефективність застосування санкцій, раціональність економічного аспекту даного проекту, а також розглянути реальність визначених термінів.

Отже, законопроект «Про санкції проти газопроводу «Північний потік-2» внесений до Сенату США. Як заявив один із співавторів документа, сенатор-республіканець Джон Барассо, документ покликаний «уточнити та розширити» вже існуючі міри. Законопроект підтримали всього п’ять членів Сенату від обох партій, включаючи впливового сенатора від Техасу Теда Круза, який повідомив, що існує згода між партіями і обома палатами Конгресу про те, що ця конфліктна газова програма представляє критичну загрозу національній безпеці США і не повинна бути завершеною. Сенатор підкреслив, що метою даного законопроекту є роз’яснення, що всі, хто будь-яким чином братимуть участь у будівництві газопроводу, негайно потраплять під американські санкції. Раніше введені санкції, на даний час, застосовуються комплексно, як щодо прокладки труб так і страхування. В свою чергу, нові будуть спрямовані ще й конкретно до страхових компаній, які надають послуги «андеррайтингу», страхування і перестрахування танкерів, що працюють на будівництві трубопроводу. Окрім того, передбачається можливість заходів впливу проти тих, хто надає послуги для учасників будівництва трубопроводу щодо випробувань, інспекції або сертифікації. Одночасно, санкції стосуватимуться компаній, які виконують супутні роботи, такі як розвідка, укладання каменю або зварювання, а також продає, купує або надає судна для подібних робіт. Санкції можуть загрожувати також портам і компаніям, які беруть участь в модернізації суден, що використовуються на будівництві «Північного потоку-2». Не меншу шкоду, на думку Теда Круза, «Північний потік-2» нанесе енергетичній незалежності України і Європи та надасть Росії можливість експлуатувати американських союзників. Саме тому, Конгрес раз і назавжди повинен встати на шляху цього газопроводу. У свою чергу, сенатор Джейн Шейхін пояснила: законопроект покликаний гарантувати, щоб «зловмисний вплив Росії не поширювався Європою».

Головною проблемою Росії та «Газпрому» на даний момент стали затримки в будівництві газопроводу, завершення якого планувалося ще до кінця 2019 року. Вже зараз стає очевидним, що Газпром не зможе почати роботи по ПП-2 цього літа з багатьох вагомих причин. У липні-серпні в районі острова Борнхольм йде нерест тріски та будь-які роботи в цей час в даному регіоні заборонені. Враховуючи, що на укладання газопроводу знадобиться не менше 3 місяців (160 км, при швидкості укладання 1,5-2 км в день), «Газпром» ніяк не встигне розпочати добудову до цього періоду. Таким чином, навіть теоретично, будівництво може поновитись не раніше осені. Але в цей час вже розпочнеться будівництво газопроводу BalticPipe, по якому поставлятиметься газ з Норвегії в Польщу. Враховуючи, що труби для BalticPipe вже виготовляються – роботи по укладанню можуть початися вже восени 2020 року відразу після завершення нересту тріски. А враховуючи те, що довжина газопроводу складає всього 275 кілометрів, підрядники проекту (найвірогідніше це будуть швейцарська Allseas або італійська Saipem, що мають більш ніж достатній досвід робіт в цьому регіоні) зможуть укластися менш ніж в 2 місяці. Таким чином, скоріш за все, данський регулятор не дозволить реалізації двох перехресних проектів одночасно, виходячи, передусім з питань техногенної безпеки. Перевага буде віддана швидше безпроблемному BalticPipe, а не проблемному ПП-2, що тріщить по усіх швах. Висновок напрошується сам собою: «Газпром» при подоланні усіх своїх труднощів зможе відновити будівництво тільки в грудні, коли у Балтійському морі вирують шторми і складні погодні умови. Доведеться чекати березня наступного року. А до цього часу вже будуть прийняті додаткові санкції проти ПП-2, що зроблять його завершення абсолютно нереальними в сучасних умовах. Тим не менш, Російська сторона повідомляє, що «Північний потік-2» буде закінчено до кінця 2020 або в першому кварталі 2021 року.

Очікується, що поправки підтримають обидві партії і обидві палати Конгресу, однак літня перерва в їхній роботі може відкласти опрацювання нового закону. Якщо Трамп відмовиться його підписувати, то закон можуть, як у 2019 році, включити в оборонний бюджет на 2021 рік. Тоді у президента залишиться час підписати закон до кінця вересня. Тут важливо зазначити, що законодавство працює ретроактивно і діє з моменту вступу в силу закону про санкції від грудня 2019 року. А це означає, що якщо компанія брала участь в будівництві «Північного потоку-2» і не знала, що в майбутньому приймуть такий закон, все рівно потрапить під американські санкції, які можуть підтримати і деякі інші країни Європи. Крім законодавчого, можливий також політичний тиск, як пропонує Тед Круз, один з авторів законопроекту. На його думку, це відштовхне потенційних партнерів «Північного потоку-2». Ця ідея була висловлена після прийняття законопроекту в грудні 2019 року.

Безперечно, можливості Росії протистояти Конгресу політичними засобами дуже обмежені, тому факт, що американці почали працювати над новим законом, складає для Росії серйозну проблему. На прийняття нового закону може піти кілька місяців, але навіть саме внесення законопроекту несказанно ускладнить завершення «Північного потоку-2». Російська компанія вже зіткнулася з проблемами в процесі пошуків гаранта будівництва (в дозволі, виданому Данським енергетичним агентством, говорилося про його необхідність).

Директор Фонду енергетичного розвитку Сергій Пікін спрогнозував, що газопровід в будь-якому випадку добудують, однак його введення в експлуатацію може зайняти кілька років. Також він додав, що слід очікувати нових судових позовів, зокрема, з боку Польщі.

Тут необхідно враховувати ще той факт, що раніше Німеччина в особі Федерального мережевого агентства країни відмовила компанії «Nord Stream 2 AG» у виведенні проекту з-під норм оновленої газової директиви ЄС. В результаті, оператор газопроводу повинен буде зарезервувати не менше ніж половину потужності інфраструктури під альтернативних постачальників, яких не існує, оскільки «Газпром» є монополістом з трубопровідних поставок газу з Росії за кордон. Тепер Москва зможе експортувати тільки 27,5 мільярда кубометрів сировини в рік замість 55 мільярдів. У Берліні вже пояснили, що для виведення проекту з-під директиви його потрібно було добудувати до травня 2019 року.

З фінансового ж боку для «Газпрому» завершення будівництва ПП-2 і подальша експлуатація зазнає ще більших збитків. Хоча, за прогнозами Bloomberg, касовий розрив у бюджеті «Газпрому» до кінця року, без урахування цих витрат, складе не менше 10 млрд доларів. Капітальні витрати «Газпрому», що включають газотранспортну інфраструктуру тільки ростуть, а виручка з кожним роком усе падає. При цьому в 2020 році вона стане катастрофічно малою, і складе не більше 50% ніж в попередні роки, з втратою більше 20% об’єму поставок на європейський ринок.

Окрім того, попит в Європі на мінімальних значеннях – споживання в період карантину впало і тепер уже Росія, як «енергетичний придаток Європи», вимушена збивати ціни, аби продати свій природний газ. До кінця літа сховища газу в Європі заповняться практично на 100%, і тоді ціни на російський природний газ можуть повторити історію нафти американської марки WTI і піти в глибокий мінус. Адже, навіть після закінчення карантину, попит ще довго відновлюватиметься, оскільки провідні економіки Європи втратять від 7 до 12 відсотків ВВП.

Зі всього вищевикладеного висновок витікає сам собою: американським санкціям бути в любому випадку, в результаті чого «Газпром» з усіма іншими залученими до будівництва «Північного потоку-2» компаніями, в тому числі іноземними, втратить можливість здійснювати запозичення для покриття боргового навантаження, яке виникає в процесі будівництва. Крім цього невідворотнім буде падіння цін на природній газ. А дефолт «Газпрому», в свою чергу призведе до колапсу енергетичної сфери усередині самої РФ.

Отже, РФ формально програла розпочату нею енергетичну війну. План по створенню «енергетичної наддержави», про який було оголошено в 2007 році, обернувся для країни повним провалом. Не дивлячись на те, що спершу все здавалося гладко: вдалося шантажувати Україну, Білорусь і навіть Польщу і підписати вигідні довгострокові контракти на постачання і транзит газу, змусити Україну продовжити контракт на оренду російської бази ВМФ в Севастополі, яка надалі стала основою для окупації півострова, а також сформувати основу для військових експансій в Грузію, Україну, Сирію і Лівію. Тепер питання «навіщо усе це було?» повинно звучати до Путіна все частіше.

Лія Сергієнко