Чого чекати Україні?

Останнім часом ситуація навколо України значно погіршилася і напруження нібито зростає до рівня, коли могла би відбутися агресія з боку Росії. Принаймні, така точка зору висвітлюється в більшості ЗМІ. Цього року наша країна дійсно отримала фон додаткових негативних подій, таких як, оприлюднення Путіним у відкритому доступі можливості застосування ядерної зброї проти ядерних держав; його стаття з приводу Другої світової війни за 18 червня, де президент РФ фактично розказав про ймовірність війни; проведення «референдуму» по поправках до Конституції. І, звісно ж, підготовка дій до таких небезпечних навчань «Кавказ-2020», з якими завжди були пов’язані особливі ризики для України. Вірогідність будь-якої агресії з боку Росії для нас вже просто стала повсякденним життям. Але, тим не менш, істерія про те, що «Путін завтра нападе», повторюється протягом багатьох років в певний період часу.

За даними, що почали масово розповсюджуватися в ЗМІ напередодні навчань, що запланована на 21-26 вересня, з їхньою активною фазою до кордону з Україною планується перекинути приблизно 120 тисяч військовослужбовців, не менше ніж 500 танків, 300 літаків та сотні іншої техніки та озброєння. Цифри більше ніж значні. Важливо зазначити, що основні полігони, які плануються задіяти, розміщені в Південному військовому окрузі, поблизу кордонів з Україною. Вихід військ на навчання пов’язують з вірогідністю стрімкого переходу від відпрацювання маневрів до безпосереднього нападу та цілеспрямованого використання своїх навиків на практиці.

Нападуть чи не нападуть, розбиралися і ми. Що з цього вийшло і чи варто готуватися до наступальних дій, читайте нижче.

За оцінкою вагомих військових експертів, масштабні російські військові навчання «Кавказ-2020» не представляють небезпеки для України з точки зору ймовірного наступу. Вважати, що Путін таємно проведе мобілізацію та нападе – навіть смішно. Поміркуймо разом: Росія залучає до навчань 100-150 тисяч військовослужбовців, але це від самого Мурманську до Сочі. Навчання спочатку планують відіграти на картах, а у вересні кілька дивізій чи бригад виведуть на полігон для відпрацювання практичних елементів, які мали бути засвоєні впродовж цих навчань. Але. Україна, як відомо, отримала статус партнера НАТО з розширеними можливостями, одним із пунктів якого є обмін інформацією, в тому числі розвідувальною. А американські військові слідкують за кожним військовослужбовцем, особливо в Криму та вздовж кордону з Україною. Відомий американський беспілотник Global Hawk постійно обстежує територію вздовж Криму. І цей беспілотник може не те, що порахувати військовослужбовців в окопах – газети здатен читати. Окрім того, літак AWACS літає вздовж нашого східного кордону для оцінки поточної ситуації на території. В подібній ситуації країні-агресору було б просто неможливо приховати ознаки майбутнього наступу, такі як: накопичення вздовж кордонів польових шпиталів, обладнання польових сховищ з паливом, боєприпасами, перевезення техніки. Зенітно-ракетні комплекси “Бук-М3”, які ймовірно могли б бути розміщені Росією в Краснодарському краї для захисту Чорного моря, є зенітно-ракетними комплексами середнього радіусу дії, висотою до 25 км та дальністю до 80 км. Тобто, тактико-технічні характеристики комплексів апріорі не дають можливості впоратися з призначенням їхньої присутності там.

Також варто зазначити, що повномасштабне вторгнення в Україну означатиме для Путіна кінець такого перспективного для нього проекту «Україна в складі союзної держави» та спровокує крах його політичної кар’єри. Отже, на сьогодні саме політична, а не матеріальна, військова чи фінансова перешкода для Путіна є найголовнішою. Саме тому він перший, хто зацікавлений у тому, аби жодної агресії на території нашої країни не було. Відтак, прогнозовано, що для досягнення своєї мети Путін може піти політичним шляхом.

Але, на сьогоднішній день існують ще деякі нюанси, на які необхідно звернути увагу для уявлення повної картини поточної ситуації. Беручи до уваги й інші світові конфлікти, що тривають паралельно з нашими, державними, «Кавказ-2020» цілком може бути використаний вищим політичним керівництвом РФ для врегулювання ситуації у Закавказькому регіоні. Такі плани можуть бути спричинені нещодавнім спалахом збройного протистояння між Вірменією та Азербайджаном. І не виключено, що Росія прагнитиме втримати домінуючу позицію на Закавказзі, особливо у контексті проведення масштабних військових навчань у регіоні Нахічевані, в яких приймають участь збройні сили Азербайджану і Туреччини. Отже, все це може свідчити про можливість чергового витку протистояння, в який, вірогідно, будуть втягнуті Росія і Туреччина.

В той же час, на даний момент відзначається відсутність в євроустановах нових методів впливу на агресивну зовнішню політику РФ. А пояснюється це внутрішніми протиріччями в Євроспільноті щодо будівництва газопроводу «Північний потік-2» та позиції Німеччини, як держави-лідера ЄС з приводу даного питання.

Лія Сергієнко